Міфи про право, які шкодять людям: топ хибних переконань, через які українці втрачають гроші, час і свої права

Право — це не тільки кодекси, статті й постанови. Це ще й багаторічний багаж стереотипів, випадкових порад, напівправдивих історій та «очевидних істин», які передаються від знайомих до знайомих. Здається, ніби «всі так роблять», а тому й нам можна. Саме ці міфи найчастіше стають причиною програних справ, зайвих витрат, конфліктів з державними органами та навіть кримінальних наслідків.
Спеціалісти “ Lawgic” щодня бачать одну й ту саму картину: людині заважає не закон, а хибне уявлення про те, як це право працює насправді. Тому настав час розвінчати найпоширеніші юридичні міфи.

Міф 1. «Якщо я правий — суд все зрозуміє і стане на мою сторону»

Це, мабуть, найнебезпечніший самообман.
Суди не «відчувають», хто правий. Вони не читають думки і не шукають істину, виходячи з симпатій чи емоцій. Їх цікавлять лише три речі: докази, процедура, строки.
Скільки справ програно лише тому, що:

• позов сформульований поверхнево;
• доказ не подали вчасно;
• людина думала, що суд сам витребовує документи.

Юридична правда — не завжди те саме, що життєва. Суд оцінює не «хто хороша людина», а позицію, підкріплену доказами.

Міф 2. «Якщо проігнорувати лист чи повістку — нічого страшного»

У реальності все навпаки. Мовчання вважається погодженням із ситуацією. Достатньо проігнорувати кілька державних листів — і наслідки можуть бути дуже неприємними: штрафи, автоматичні постанови, примусове виконання, проблеми з виїздом за кордон, відповідальність за ухилення.
Юридична процедура не любить тиші.
Не відповідаєш — держава робить висновки сама.

Міф 3. «Навіщо юрист? Я й сам(а) все оформлю»

Звісно, можна спробувати. Але в 80% випадків консультації у юридичні компанії “Lawgic” починаються словами:
«Я зробив(ла) самостійно, і тепер усе стало тільки гірше…»
Причини очевидні:

• формальна помилка у документі здатна перекреслити сильну позицію;
• закон змінюється швидше, ніж оновлюються статті в інтернеті;
• люди не враховують судову практику;
• процедура інколи важливіша за сам зміст спору.

Юрист потрібен не тоді, коли «все погано». Він потрібен до того, щоб цього «погано» не сталося.

Міф 4. «Немає договору — нічого не доведеш»

Насправді доведеш.
Українське право дозволяє підтвердити зобов’язання за допомогою листування, банківських переказів, показань свідків, аудіозаписів чи навіть поведінки людини. Письмовий договір — це золото, але відсутність паперу не означає відсутність прав.
Помилка в тому, що багато хто здається завчасно й даремно втрачає гроші.

Міф 5. «Я не підписував — значить, нічого не діє»

У сучасному праві підпис — не єдиний спосіб укласти договір.
Оплатили товар? Прийняли послугу? Натиснули кнопку «Погоджуюсь»? Ви вже учасник правовідносин.
Публічні договори, оферти, акцепти — усе це має юридичну силу навіть без фізичного підпису.
Часто люди укладають договір, самі того не усвідомлюючи.

Міф 6. «Під час війни у військових майже немає прав»

Це хибне й дуже небезпечне переконання.
Навіть під час воєнного стану діють закони, а військовослужбовці мають чітко визначені права: на належні умови служби, відпустки у встановлених випадках, медичне забезпечення, матеріальна допомога, коректне проходження ВЛК, оскарження висновків ВЛК,, компенсації та статус пораненого та інше.
Проблема не в тому, що прав немає. Проблема в тому, що про них часто не знають.

Міф 7. «У сімейних справах суд завжди підтримує жінку / чоловіка»

Гендерні стереотипи давно не працюють.
Суд виходить із реальних доказів: хто доглядав за дитиною, хто створював умови, хто має можливість забезпечувати. Виграє не «чоловік» чи «жінка», а той, хто зміг довести свою правову позицію.

Міф 8. «Якщо не платити кредит чи борг — воно колись минеться»

Борги не розсіюються в повітрі.
Навпаки, вони ростуть. Відсотки, пеня, виконавче провадження, блокування рахунків, заборона виїзду — це стандартний сценарій для тих, хто вирішив просто «не платити».
Чим раніше діяти, тим більше шансів уникнути фінансової катастрофи.

Міф 9. «Якщо мене образили — держава сама втрутиться і захистить»

Держава не вмикається автоматично.
Щоб захистити право, потрібно діяти: подати заяву, підготувати докази, ініціювати процедуру. Якщо Ви не рухаєтеся, система теж стоїть на місці.
Юрист і Клієнт — це команда. Без Вашої участі результату не буде.

Міф 10. «Юрист — це дорого. Нехай буде як буде»

Це одна з причин, чому люди звертаються за допомогою надто пізно — коли помилка вже стала реальністю.
Консультація часто економить не тільки гроші, а й нерви, репутацію та час. У складних ситуаціях самостійні дії зазвичай обходяться дорожче, ніж послуги фахівця.
Юридична допомога — це не розкіш. Це інвестиція, яка повертається.